Парни, привет! Ну, я даже не знаю, как начать эту историю. Но давайте, вы подождите, я бухну закладочку, ужалюсь героинчиком и сразу же начну.
Несколько месяцев назад я решил провести незабываемую ночь в супермаркете, прячась от сторожа. Вот, у меня даже есть таблица с планом действий на тот вечер:
| Время |
Действие |
| 20:00 |
Заглянуть к пушеру за айсом |
| 21:00 |
Приобрести закладки на вечер |
| 22:00 |
Залезть в супермаркет и спрятаться |
| 23:00 |
Наварить кайф в туалете |
| 00:00 |
Исследовать продуктовые отделы |
| 03:00 |
Укрыться в безопасном месте |
| 07:00 |
Спрятаться от сторожа и выбраться из супермаркета |
Итак, началось все с моего визита к пушеру. Я знал одного типа, который всегда носил с собой айс высокого качества. Он был недоваром, но тут нужно было очень срочно набрать кайф, поэтому я рисковал. Встретились мы на углу, я отдал ему деньги, а он протянул мне пакетик с айсом. Вот тут-то и началось наше приключение.
Зашел я в супермаркет, проник сквозь секретный ход в заднюю часть здания. Весь в перевозбуждении, я старался быть незаметным, мол, гражданин покупает продукты, банально так. Мимо сторожа протиснулся без проблем и оказался в магазине. Ну и дальше началось самое интересное!
Проходя мимо отдела молочных продуктов, я уже видел, какие закладки я хочу купить. В кармане куртки был уже небольшой запас, но я хотел побольше. Ведь эта ночь должна быть незабываемой, а без амфетамина так не получится!
Меня начало подкашивать, но я продержался и добрался до нужного отдела. И вот они - закладки моих мечтаний. Горы шоколада, пачки чипсов, сладостей на каждом шагу! Я бросил все это в корзину и почувствовал, как адреналин начал подниматься. Теперь самое время наварить кайф.
Войдя в одну из туалетных кабинок, я достал свою шприцу с героинчиком. Затем снял рукав и принялся искать вену. Пришлось приложить некоторые усилия, но я справился. Ужалиться героинчиком - это был особый вид наслаждения. Я закусил губу, откинулся на унитаз и начал погружаться в сонный приятный мрак.
Прошло несколько часов, когда я проснулся от голосов и непонятных звуков. Я сразу понял, что сторож проводит обыск. Мое сердце забилось в перевозбуждении. Чтобы не попасться, я начал аккуратно перемещаться по супермаркету, прячась от возможных глаз. Приходилось прятаться даже в стеллажах с макаронами, чтобы не быть замеченным.
Однако, ни сторож, ни кто-либо другой не смог найти меня. Я был на вершине своих возможностей. Продолжая исследовать отделы, я нашел даже еще больше закладок для кайфа. Теперь у меня были не только сладости, но и айс, чтобы окончательно прийти в себя и продолжить свое незабываемое путешествие по залам супермаркета.
Один час, два часа, три часа - долгие часы, проведенные в безмятежности супермаркета. Но когда наступило утро, стало понятно, что пора выбираться отсюда, пока не опоздал на работу. Я снова притих, как тень, и начал подкраваться к выходу.
Однако, в последний момент в меня вцепился сторож. "Что ты здесь делаешь, приятель?" - спросил он. Мое сердце забилось еще быстрее, но я придумал отмазку: "Просто потерялся, искал товар". Казалось, он поверил.
И вот я уже на свежем воздухе, сдался на работу и начал размышлять о том, что произошло. Моя ночь в супермаркете была просто невероятной. Я насобирал кучу закладок, ужалился героинчиком, наварил кайф и даже противостоял сторожу. И хоть все это было опасно и безумно, я не мог не признать, что это было одним из самых запоминающихся приключений в моей жизни.
Але, братани, я вчора таке прикольне пригода підкидав. Закладки, бошки, марки – все було на висоті!
Так от, зранку я прокинувся з таким кіром життєвим, що аж бридко. Цілий тиждень здер від праці на одній сигареті, але цього разу вирішив змінити ситуацію. Їду на виставку мистецтв, а там буде все, що треба – море коноплі, зелья та забагато бомби. Ідея перебувати у стані відруба була просто неймовірна.
Вдягся я круто – кепка, величезні сонцезахисні окуляри та широка рубашка з написом "Наркоман комік". Так, братишка, вдягнувся, як справжній бородатий наркоман.
Прибув на виставку, і вже одразу почув, що тут буде вечірка на повну катушку. Заходжу всередину і бачу – вся толпа ще з дірками в тілі від вечірніх пригод. Тут і марки, і бошки, і закладки – краснісінько гуляють попарно. Ну, подумав я собі, треба розшевелити людей, щоб голову закружило від забави. Підійшов до локації зі сміхом і почав уліткувати незнайомців.
Один тип таки виглядав як наркоман. Одягнутий в білі штани, які зовсім не прикривали його нижню половину, та в червону рубашку з піратським черепом. Людилося, що він вмер від недостатку сонця. Але, як я зрозумів згодом, це був лише його стиль одягу.
- Вітаю, мій друже! – закричав я з усього горла. – Ти тут, щоб попарити свою голову сміхом?
Тип поковиркався та відповів:
- Привіт, мандрівнику сміху! Точно, що саме роблю. А ти? Звідки прийшов, цей аматор веселощів?
А я йому:
- Так-то тільки завітав з мого підвідомого світу. Мене звуть наркоман комік, і я всюди, де весело.
Тут наш ведучий оголосив, що починається сценка, в якій головними героями будуть мистецтво та марихуана. Щоб привернути увагу, я взяв сигарету та запалив її. Вважаю це таким своєрідним символом вибуху сміху. У руках у мене пливла гаряча кава, яку я посипав коноплею. Запаривсь вона, шо бошки летіли в розлогім сюжеті. Це був мій шоу! Усі з задоволенням дивилися.
Після вистави я зійшов з сцени і спробував закінчити свою закладку. Але тут на мене наскакує хлопець зі стайлішними та кривулями бровами.
- А як тобі наша вистава, нарко-клоуне? – кинув мені він. – Ти її зісрал на всю аудиторію!
А я засварив його:
- Що ти шеймишся, чувак? Я входив у роль наркомана коміка і робив свою справу. Це крута справа, зрозуміло?
Такі справи, братани, бувають з нашими справами. Ще наслідки бувають. Ось цей хлопець, наркодилер, гасив мені божевільну перемогу над репутацією. Просто фарбував мене в світлий колір. Щось типу: "Дивіться, як цей нарко-клоун залишився без роботи!"
Але я не здався. Пішов до нього і склав йому гортань на пішість. Недільник-то він втримався. Закинув пару фраз про те, як він хороший репродуктивний орган і може показати себе на всіх сторонах. Опинився його кайф: "О, наркоман комік, поціновує тілесні насолоди моїх вистав!". Чудово, сміх на сцені протягом 10 хвилин. А потім я відчепив його штани та попросив віншувати мені мою репутацію.
Він злагодився, і ми знову повернулися на виставку, де всі сиділи, шо відрублені та мундирні від мого шоу. Продовжили знов шеймити, але вже з іронією від наших подій. До мене йшла неприцьержена.
- Оце тобі чесний пропозицію, чуваче, – каже вона. – Ми проводимо акцію "Сміх у всіх сферах життя". Давай братимемо у тебе хороші шоу на вулиці, на території виставки. Що скажеш?
І я відповідаю:
- Зате коли я буду робити шеймить, тоді буду спати в отрубі. Давай, гарна пропозиція. Нехай сміх змінює світ.
Таким чином, я зустрів старого знайомого, який мене оцінює. Чули гарну музику, познайомилися з багатьма цікавими людьми. Дуже класно було бути на тій виставці. Адже для мене, як для наркомана коміка, це був справжній наркотик для душі.